26 липня 2024 року виповнюється 180 років із дня народження Стефана Карловича Джевецького
Дата: 26.07.2024 08:00
Кількість переглядів: 47
СТЕФАН ДЖЕВЕЦЬКИЙ
Народився 26 липня 1844 року у селі Кунка. З дитинства визначався здібностями до навчання, тому середню освіту здобув вдома. Пізніше здобув вищу освіту у Франції, в центральному інженерному училищі.
Блискучий інженер, фахівець із залізниць і морського флоту, який мав на своєму рахунку багато винаходів, що стосуються підводних човнів. . У 1863—1864 роках перебував в Україні. До 1880 він проводив дослідження в галузі авіації і в 1882 став віце-президентом бюро повітроплавання технічного товариства. У 1885 р. він оприлюднив свою теорію динамічного польоту в ході конференції та в різних публікаціях французькою мовою, твердо стверджуючи перевагу літака з нерухомими крилами. У своїй книзі "Аероплани", він виклав тези про аероплан, оснащений мотором з гвинтом. Того ж року він стає другом Іванюти, Муйара і Майєра, ідеї яких збігалися з його власними. Найбільшим внеском Джевецького у розвиток авіації є його праця про повітряні гвинти опублікована в первісному вигляді в Парижі в 1892 р. і яка була першою повною працею про літакові гвинти. Він вперше описав про принцип гвинта, провів розрахунки для концепції застосування гвинтів. Його теорія оригінальна про гвинти модифікована та покращена в подальшому і відома під назвою «Загальна теорія гвинта Фруда-Джевецького» була вивчена та застосована Шанютом та братами Райт і включала відкриття повітроплавання.
Стефан Джевецький та його творчість (1844-1938)
Вперше у світі, монумент на згадку про великого вченого, інженера та винахідника Стефана Джевецького було відкрито 15 травня 2004 р. у парку «Перемога» в Одесі. Ця подія відбулася під час 41-го Міжнародного Конгресу підводників, у якому взяли участь багато країн, зокрема й Польща.
Монумент, творці якого архітектор В.І.Мироненко та скульптор А.В.Коп'єв, є погруддям С.К. Джевецького оточеного хвилями, що символізують підводний човен.
На пластині, яка прикріплена на цоколі монумента, вказано дату та місце народження в Україні та країни, де він працював Франція, Польща та інші.
Цей монумент був встановлений завдяки пожертвуванням підводників багатьох країн-учасниць 41-го Міжнародного Конгресу підводників України, Франції, Польщі, Італії та численних місцевих та іноземних організацій.
Хто був і які заслуги цього вченого, пам'ять про якого надихнула Одеситів через 160 років після його народження на таку відмінність і так далеко від його батьківщини?
Для інженерів та техніків ім'я Стефана Джевецького не є невідомим, але для людей, які не цікавляться історією розвитку науки, воно є таким. Його смерть напередодні ІІ світової війни пройшла майже непоміченою серед бурі світових подій.
Зараз, коли ми є свідками величезного злету науки і техніки, імена попередників, які сприяли цьому успіху, канули в забуття. Декілька випадкових статей постали перед ІІ світовою війною в Польщі і які з'являються зараз в Інтернеті без будь-яких змін, містять деяку інформацію, часто помилкову та політично тенденційну. Стефан Джевецький народився 26 липня 1844р. у селі Кунка (назва маєтку), яке розташоване біля міста Гайсин, приблизно за 100 км на південний схід від Вінниці, на Поділлі. Його батько Кароль Наленч-Джевецький (1805–1879) був власником кінного заводу, польським офіцером під час повстання 1830-1831 рр. людиною пишучою та автором драми «Єремія Вишневецький».
Його мати Гортензія Ярошинська походила з відомої на Поділлі родини. Внаслідок русифікації освіти після II розділу Польщі та трагічного повстання 1831 р. на Поділлі, батько Стефана Джевецького поїхав до Франції зі своїм сином у 1859 р. і визначив його в ліцей Святої Варвари в Отей, керований отцями єзуїтами. Після закінчення ліцею Стефан Джевецький продовжив навчання у Центральній школі мистецтв та ремесел у Парижі.
Згідно з деякими даними, він вивчав паралельно математику в університеті, хоча про цей період його життя відомості рідкісні і ненадійні. Виявилося, наприклад, що його навчання фінансував його дядько(?), який жив за кордоном і який йому радив: «Заробляй на життя роблячи винаходи».
Поза сумнівом, що Стефан під час своєї юності досяг завдяки винятковим здібностям у цій галузі та його оточення було згідно з цим.
У 1867р. Джевецький отримав патент на свій перший винахід: кілометровий лічильник для дрожок (екіпажів, що приводяться в рух конями). Випуск останніх було перервано через початок Франко-Прусської війни.
У 1873 р. під час Міжнародної виставки у Відні Джевецький представив свої винаходи: пристрій автоматичного зчеплення для залізничних вагонів, реєстратор швидкості поїздів, регулятор парових машин та турбін, курсограф для кораблів флоту та циркуль для креслення конічних кривих (еліпсів, парабол та гіпербол). Виставка залучила багатьох важливих відвідувачів, зокрема Великого князя Костянтина, брата російського царя Олександра ІІ.
Курсограф (автоматичний регістр шляху, пройденого кораблем), персонально представлений винахідником, що вільно розмовляє французькою та російською мовами, елегантним та витонченим, привернув увагу Великого князя, який запропонував Джевецькому посаду інженера-радника технічного комітету імператорського флоту з гонораром 500р. в місяць.
Хоча поляки демонстрували певну стриманість до російського окупанта, пропозиція Великого князя дозволяла Джевецькому реалізувати свої численні проекти і він його прийняв.
Незабаром він остаточно доробляє свій курсограф, який почав встановлювати на військові кораблі. Він мав у своєму розпорядженні канонерку для експериментів в Одесі на Чорному морі. Тим часом вибухнув конфлікт із Туреччиною (1877г.). Його канонерку «Веста» атакували ворожим військовим кораблем. І саме за хоробру поведінку Джевецького цар удостоїв його дуже високої нагороди-Георгіївського хреста.
В 1878 році в Одесі проводить випробування одноосібного, обладнаного перископом човна з гвинтовим двигуном, який проводився в рух ногами. Після випробування винаходом зацікавилось Військово-інженерне відомство, як засіб оборони приморських фортець. За розпорядженням Олександра ІІІ збудовано 15 човнів. Замість гребного гвинта Стефан Карлович пробував застосувати водяний, замість педалей — електродвигун, бензиновий двигун, парову машину. Через багато десятиліть він розповів своєму онуку в Парижі, що він ледве не потонув під час цих експериментів, застрягши під кораблем-мішенню.
Перші підводні човни Джевецького містили десятки технічних рішень, які ніколи раніше не використовувалися. Наприклад: щоб надати підводному човну максимальну маневреність він використав поворотний вал гвинта з карданним шарніром. Це рішення застосовується на сучасних кораблях, тією відмінністю, що замість карданного шарніра повертають комплекс гвинт-електромотор, встановлений поза корпусом корабля. У 1891 р. Джевецький повернувся до Франції до Парижа, але залишився в контакті з російськими морськими верфями, де будувалися човни за його проектом. Результат його роботи був вражаючим, понад 50 підводних човнів різних типів. Найбільша (350т.) була побудована в 1908 р. за його проектом, дуже сучасною для тієї епохи, під водою наводилася в рух електрикою, а в надводному положенні двигуном внутрішнього згоряння із зарядкою акумуляторних батарей.
Він був автором багатьох публікацій з теорії роботи корабельного гвинта та методів розрахунку його коефіцієнта корисної дії.
У цей період він набув слави фахівця в галузі морської техніки. У 1892 році в Парижі він опублікував свою працю з теорії авіаційних і корабельних гвинтів, патентуючи в той же час наступний винахід: турбіна, що живиться збоку.
1896 р. проект Джевецького завоював другу премію на конкурсі Міністерства національного морського флоту. У 1908 р. він отримав британське почесне звання "Корабельний інженер Великобританії" в нагороду за свою працю в галузі морської техніки. Ґрунтуючись на експериментах, що належать до підводних човнів, він поглибив вивчення механіки руху тіл у рідких та газових середовищах. Протягом 1910-1911 рр. праці Джевецького зосередилися на проблемах, що стосуються авіації, хоча до 1880 р. він уже приступав до досліджень у цій галузі.
Він сприяв створенню аеродинамічної лабораторії та будівництву аеродинамічної труби. Він співпрацював з Гюставом Ейфелем, який у 1907 р. встановив свою лабораторію в нозі Башти (Ейфелевої), а у 1912 р. перевіз її на вулицю Буайо, 67 до Отея. Не випадково цю адресу вибрав Гюстав Ейфель-Джевецький жив навпроти будинку 64 по вулиці Буайо у своєму будиночку, якого сьогодні вже немає, там розташовується тепер будівля Посольства В'єтнаму. Гюстав Ейфель був «Централістом» (тобто випускник Центральної школи мистецтв і ремесел) як Стефан Джевецький, перший - був старшим на 12 років. Джевецький створив літак з подвійними крилами в тандемі з автоматичною стабілізацією, на яку він отримав патенти в 1909 і 1910 роках. «Тандем - Качка», як назвав цей літак, Джевецький був побудований на заводі Ратманоффа в 1912 р. і був представлений того ж року на Виставці повітроплавання в Парижі.
Випробування у польоті виправдовували очікування. Установка двигуна 70 л. с. тривала до початку першої світової війни. Джевецький завжди виявляв великий інтерес до розвитку авіації у Польщі і він завжди наголошував на своїй національності. Він був почесним членом львівської асоціації «Авіата» та допомагав їй усіляко.
Після першої світової війни він співпрацював з професором Чеславом Вітошинським і сприяв будівництву Аеродинамічного інституту у Варшаві. Він помер у Парижі 23 квітня 1938 р., заповівши всю свою наукову документацію та свою величезну бібліотеку Польщі (він був неодруженим), яка на жаль, за час війни не збереглася? Таке було життя і творчість цього видатного вченого!
