День памʼяті жертв геноциду кримськотатарського народу
Починаючи з 1994 року, щороку 18 травня Україна відзначає День скорботи й пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу. З 2016 року – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, згідно з постановою Верховної Ради України «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» від 12 листопада 2015 року.
Із 18 травня 1944 року за наказом Сталіна було розпочато депортацію кримських татар з рідного півострова до Середньої Азії. Близько 200 тисяч людей депортували в залізничних товарних вагонах.
Нелюдський акт депортації призвів до незліченних жертв. Протягом кількох днів цілий народ було позбавлено Батьківщини. В ешелонах смерті, у місцях спецпоселень загинули тисячі безневинних людей. Було знищено цілі родини.
Протягом 12 років кримські татари мали статус «спецпереселенців», що накладав багато обмежень. Їм було заборонено перетинати кордон поселення без письмової згоди спецкомендатури, а тих, хто відвідував родичів у сусідньому селищі, засуджували до 25 років. За офіційними даними, від голоду та хвороб майже половина кримських татар загинула в дорозі чи в місцях вигнання.
Радянський тоталітарний режим прагнув знищити всі сліди присутності кримських татар ‒ понад 40 років у переписах населення СРСР згадки про кримських татар були заборонені. Під час каральних операцій на півострові знищено культурні та історичні пам’ятки, змінено історичні назви місцевостей, заселено вихідців із росії та інших республік. Російська окупація призвела до великого занепаду культурного життя на півострові, знищено багато історичних та архівних документів. Лише після розпаду Радянського Союзу кримські татари почали повертатися додому – до рідного Криму.
Із 2015 року українська держава визнає депортацію 1944 року геноцидом кримськотатарського народу.
Сьогодні кримськотатарський народ знову не може почуватися вдома на своїй рідній землі. З початком окупації росією Кримського півострова у 2014 році історія повторюється. Тисячі кримських татар змушені були знову покинути рідні домівки. Всі ці роки російська окупаційна влада кидає за грати, катує, проводить репресивну політику залякування, безслідного зникнення кримських татар, порушення громадянських, політичних і культурних прав.
Нині, з початком повномасштабної агресії росії проти України, виникають нові виклики. Це стосується і новоокупованих територій у Херсонській та Запорізькій областях, куди після початку тимчасової окупації Криму переселилися багато кримських татар.Біль кримськотатарського народу – наш спільний біль. Ми ніколи не забудемо і не пробачимо злочини радянського режиму. Мріємо, що історичну справедливість буде відновлено, що Україна буде вільною і киримли будуть повноправно господарювати на своїй історичній території. Віримо – жахливі воєнні злочини, вчинені в нашій країні терористичними військами російської федерації, матимуть покарання. Україна має величезний запит на справедливе правосуддя.
